Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики [13,c.211].
Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області).
Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя. Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.
1.2 Особливості розміщення ресурсів вугілля
Поклади кам’яного вугілля зосереджені в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах.
Найбільші центри Донецького басейну – Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Торез. Частина басейну, яка знаходиться на лівому березі Дніпра Дніпропетровської області, називається Західним Донбасом. Його почали освоювати в післявоєнні роки. Вугілля Донбасу дуже висококалорійне. Майже половина його запасів – коксівне. Донбас – основна кам’яновугільна база України. В межах Донбасу налічується близько 300 шахт і 20 збагачувальних фабрик.
Основна паливна база західної частини України – Львівсько-Волинський вугільний басейн. Запаси кам’яного вугілля порівняно з Донбасом незначні, умови видобутку його тут значно складніші. В басейні переважають газове та газово-жирне вугілля, яке використовується як енергетичне паливо. Важливість басейну полягає в тому, що він розташований в західній частині України – найбільш віддаленій від Донбасу і недостатньо забезпеченій паливними ресурсами. І саме розвиток цього басейну сприяв підвищенню паливного балансу країни, зокрема кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню нових промислових комплексів. Центри: Червоноград, Нововолинськ.