Висновки

Україна володіє значними запасами вугілля та розвинутою інфраструктурою вугільної промисловості, що може становити основу стійкості національної енергетичної безпеки, в т.ч. - у стратегічній перспективі.

Водночас, українська вугільна промисловість перебуває у глибокій кризі, що розпочалася наприкінці 1970-х років та була значною мірою поглиблена відсутністю послідовної державної політики стосовно вугільної галузі на початкових етапах політичної та економічної трансформації держави.

Причин кризи у вугільній промисловості багато. Це - застаріле обладнання, виробка потужних пластів, що залягають близько від поверхні, брак коштів у країні для реконструкції шахт тощо. Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Промислово-виробничі фонди вугледобувних підприємств спрацьовані в середньому на 65%.

У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить тільки 2%, а нових навантажувальних машині стрічкових конвеєрів - менше ніж 0,5%. На шахтах, де розробляються вугільні пласти крутого падіння, близько 70% видобутку досі забезпечується відбійними молотками.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України.

Однією з головних проблем галузі є високий рівень смертельного травматизму. Аварії, крім великої моральної шкоди, спричиняють значні витрати галузевих і державних фінансових ресурсів на гірничо-рятувальні роботи, ліквідацію наслідків аварії, відновлення виробничої потужності підприємств, вирішення соціальних проблем, пов'язаних із загибеллю та травмуванням людей.