Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Латинської Америки: стан та перспективи (на прикладі Аргентини)
113

Латиноамериканське інтеграційне будівництво – явище складне та багаторівневе. Нині в регіоні нараховується понад 20 різноманітних інтеграційних об’єднань і асоціацій, процес їхнього створення, переформатування постійно продовжується. Широковідомо, що найбільшим економічним інтеграційним угрупованням в Латинській Америці є МЕРКОСУР або Південноамериканський спільний ринок, який об’єднує Аргентину, Бразилію, Парагвай і Уругвай. Іншим великим інтеграційним об’єднанням є Андське співтовариство (АС), до якого входять Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор і Чилі як асоційований член.

Водночас, прагнення країн регіону створити більш широкий єдиний політичний та економічний простір призвело до утворення у 2008 р. на основі конвергенції МЕРКОСУР та АС – Союзу південноамериканських націй, відомого під назвою УНАСУР. Це угруповання об’єднує дванадцять країн континенту. Паралельно з цим відносно нещодавно відбулося переформатування основного політичного форуму в регіоні. У лютому 2010 р. було прийнято рішення об’єднати Групу Ріо, створену ще в 1986 р., та механізм регулярних самітів країн ЛАКБ. На їхній основі – започаткувати роботу Спільноти латиноамериканських та карибських держав або CELAC. Одночасно з тенденцією щодо утворення більш крупних об’єднань, ми спостерігаємо рух в іншому напрямі – формування вузьких угруповань на основі спільності конкретних економічних інтересів. Так, останньою важливою подією інтеграційних процесів у Латинській Америці стало створення у квітні 2011 р. Тихоокеанського альянсу. Це об’єднання сформоване з найбільш економічно розвинутих країн, що мають кордон у Тихому океані – Колумбії, Мексики, Перу, Чилі, та покликане забезпечити, передусім, економічну інтеграцію його учасників шляхом укладання угод про вільну торгівлю та створення максимально сприятливих умов для вільного руху товарів, послуг і капіталів.

Як бачимо, розгалужена латиноамериканська інтеграційна система практично перманентно перебуває в процесі трансформації, оскільки кожна з держав регіону, керуючись винятково власними інтересами, обирає найбільш вигідні для неї формати взаємодії із сусідами по регіону.