Всі природні ресурси як об'єкти права власності за загаль­ноприйнятою схемою характеризуються сукупністю прита­манних їм внутрішніх властивостей:

а) властивості природного об'єкта — типові для даного об'єкта ознаки (наприклад: родючість грунтів земель сільсько­господарського призначення, продуктивність лісових насад­жень і їх корисні властивості та ін.);

б) стан природних об'єктів чи ресурсів — зміни, які ви­никли в них в результаті природних процесів чи господар­ської діяльності (наприклад, зміна родючості грунтів внаслі­док розвитку вітрової та водної ерозії, заболочення і засо­лення земель; руйнування берегів, дамб в результаті шкідли­вої дії вод; забруднення і засмічення вод внаслідок втрат ма­стила, хімічних, нафтових речовин; зсуви гірських порід);

в) природні процеси, що відбуваються в даному природно­му об'єкті (наприклад, втрата гумусу, погіршення структури грунту, пошкодження насаджень кореневою губкою і т. ін.).

Крім того, природні об'єкти характеризуються їх екологіч­ними зв'язками з іншими природними об'єктами та екологіч­ною системою в цілому.

Все це в сукупності визначає значущість природних ре­сурсів для суспільства, розпорядження ними з боку держав­них законодавчих органів та органів управління.

Залежно від форм власності природні ресурси класифіку­ються на природні ресурси державної власності, природні ресурси колективної власності, природні ресурси приватної власності. За видовою ознакою об'єкти власності на природні ресурси об'єднані в фонди — земельний, водний, лісовий і т.д. Але залежно від сукупності якісних характеристик природ­них об'єктів, що входять до складу кожного окремого фонду, існує внутрішня класифікація всередині кожного фонду.

Землі державної власності відповідно до цільового призна­чення поділяються на: