Громадяни, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства, установи чи організації, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), реєструються в центрі зайнятості як такі, що шукають роботу, не пізніше десяти календарних днів до закінчення тримісячного строку після звільнення. У разі порушення зазначеного строку реєстрації без поважних причин або відмови від двох пропозицій підходящої роботи, вони втрачають право на передбачені законом пільги і реєструються на загальних підставах нарівні з іншими незайнятими громадянами.
Громадяни України, які звільнені з роботи за скороченням чисельності або штату працівників з підприємств, установ чи організацій, розташованих на території Росії чи інших країн СНД, і прибули на постійне проживання в Україну, реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, на загальних підставах, якщо інше не передбачене чинними нормативними актами та міжнародними договорами або угодами.
При реєстрації кожний громадянин особисто заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу, картку безробітного. Після заповнення цієї картки громадянин отримує під розписку пам'ятку про порядок надання послуг державною службою зайнятості.
Зареєстрованим в державній службі зайнятості громадянам як таким, що шукають роботу, протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшуковується підходяща робота. Десятиденний термін підбору підходящої роботи розпочинається з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає роботу, і до цього строку входять вихідні та святкові дні.
При відмові від двох пропозицій підходящої роботи громадянин втрачає право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією.
Соціально незахищені громадяни перебувають на обліку в місцевих органах державної служби зайнятості. З прийняттям 21 березня 1991 р. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів передано органам Міністерства соціального захисту населення, Міністерства охорони здоров'я України та місцевим Радам народних депутатів. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів мають право встановлювати квоту для прийому на роботу інвалідів не менш п'яти відсотків робочих місць.