Не зважаючи на складнощі існування навчального закладу та низку матеріальних та моральних перешкод, з якими стикалися перші жінки-студентки , більшість з них виявила дуже серйозні прагнення здобути вищу освіту:чимало з них самі клопоталися про введення до навчальної програми нових предметів та розширення курсу існуючих; за більшістю базових навчальних предметів слухачками було підготовлено та видано літографовані курси лекцій .

Іншими свідченням важливості Київських ВЖК як єдиного в XIX ст. закладу вищої освіти в Україні свідчить той факт, що переважна кількість слухачок протягом цього періоду існування курсів була «з південних губерній»: з257 жінок , що навчалися на трьох курсах ВЖК на кінець 1880-81 навчального року, їх було 330, причому в різний час були представлені практично всі губернії Наддніпрянської України[17].

Після закриття курсів в 1889 року до початку в XX ст. у межах України вища освіта була недоступною для жінок. Ті , хто прагнув її отримати, мали відправлятися до Петербурга, на Бестужевські ВЖК, які традиційно були переповнені слухачками і не могли вмістити всіх бажаючих , в Жіночий медичний інститут, відкритий в 1897 році, або знову шукати щастя за кордоном. Саме кінець XIX ст. - початок XX ст. позначився новою хвилею навчальної міграції до Європи, в якій головна роль належала жінкам.