- затребуваність, комерційна цінність у виробництві та збуті, передбачена після продажному обслуговуванні та експлуатації товарів і послуг, недоступність іншим об’єктам без згоди власника;

- можливість їх передачі та використання іншим суб’єктами у конфіденційному режимі.

Необхідно зазначити, що конфіденційність є важливою ознакою ноу-хау, оскільки знання та досвід невід’ємні складові інтелектуального капіталу відіграють все більш вагому роль у сучасній конкурентній боротьбі. На думку переважної більшості дослідників залежно від призначення ноу-хау структурують так [11, c.41]:

- науково-технічні (знання, досвід та навички щодо науково-дослідницьких, технологічних, виробничих проектних і конструкторських рішень), управлінські (знання, досвід та навички щодо структури та методів управління розподілу обов’язків, структурних зв’язків);

- комерції (знання, досвід та навички, які стосуються конюктури ринку, посередників, каналів збуту, споживачів, конкурентів, організації рекламної діяльності);

- фінансові (знання, досвід та навички щодо найвигідніших форм використання грошових коштів, цінних паперів, специфіки податкової системи, митних обмежень, форм кредитування).

До ноу-хау, як правило, відносять технологічні,виробничі, управлінські та комерційні секрети, у тому числі професійний досвід працівників, відомості про сутність винаходів (до їх офіційного оприлюднення), особливості менеджменту, кадрової політики, бізнес - процесів, політики ціноутворення тощо. Водночас розрізняють:

1) ноу-хау невіддільні від конкретного індивіда (індивідуальні навички, професійний досвід, уміння);

2) ноу-хау, невіддільні від конкретного підприємства (технології та процеси, що ґрунтуються на традиціях, культурі виробництва, бізнесу тощо);