Завершальним явищем - апогеєм розгортання кризи - є виникнення загрози банкрутства (неспроможність) підприємства, економічною характеристикою якої є неможливість проведення повного розрахунку по зовнішнім зобов'язанням (параметр життєздатності L3).

Систематизація можливих варіантів дотримання параметрів життєздатності дає змогу ідентифікувати п'ять станів життєздатності підприємства, які можуть бути описані так:

SL = { S (LI), S (L2), S (L3), S (L4)},

Отже, розгортання кризи на рівні мікроекономічної системи структурно декомпонується на 3 фази кризи: прихована криза (або криза ефективності), криза платоспроможності та криза розрахунків по боргах (загроза банкрутства, неспроможність). Розглянемо зовнішні ознаки кожної фази кризи.

1 фаза - криза ефективності (прихована криза). Механізм розгортання кризи в цій фазі показано нарис. 1.3.

2 фаза - криза платоспроможності. Явище платоспроможності (і відповідно неплатоспроможності) надзвичайно різноманітне за своїми зовнішніми проявами та наслідками для підприємства, що дозволяє використовувати таку класифікацію видів платоспроможності, яка зазначена на рис. 1.4.

Поглиблення кризових явищ у фазі „ Криза платоспроможності" характеризується поступовим переходом від статичної платоспроможності (що виникає періодично, „ технічна неплатоспроможність") до динамічної та всетривалішої, від грошової неплатоспроможності - до майнової, від боргової - до загальної. Тобто відбувається накопичення та поглиблення суперечностей між попитом та пропозицією грошових коштів, між потребою їх витрачання та можливістю генерування або іммобілізації.