Форвардний контракт - це тверда угода, тобто угода, обов'язкова для виконання.

Особа, яка зобов'язується поставити валюту за контрактом, відкриває коротку позицію, тобто продає форвардний контракт.

Особа, яка одержує валюту за контрактом, відкриває довгу позицію, тобто купує контракт. Укладення контракту не вимагає від контрагентів яких-небудь витрат (якщо не брати до уваги можливі накладні витрати, пов'язані з укладенням угоди).

Форварди можуть передбачати штрафні санкції за їх невиконання.

Форвардний контракт - це контракт, що укладається поза біржею. Оскільки, як правило, дана угода припускає дійсну поставку або купівлю відповідного активу, то контрагенти погоджують зручні для них умови. Тому форвардний контракт не є стандартним контрактом.

У зв'язку з цим вторинний ринок для нього або дуже вузький, або взагалі відсутній, оскільки важко знайти яку-небудь третю особу, інтересам якої точно б відповідали умови форвардного контракту, укладеного виходячи з інтересів двох сторін. Таким чином, ліквідувати свою позицію за контрактом один із учасників, як правило, зможе лише за згоди свого контрагента (недолік форвардного контракту).

До позитивних моментів проведення форвардних валютних операцій можна віднести те, що вони надають більше можливостей для маневру. Тоді як операція "спот" має бути виконана або відкладена практично негайно, форвардні контракти залишають час для здійснення аналізу, контролю і проведення необхідного коригування [16,c.150].

Однак слід мати на увазі той факт, що при укладанні форвардного контракту валютний ризик значно зростає, оскільки збільшується ймовірність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату поставки, а також ризик щодо неплатоспроможності партнера. Тому під час укладання форвардної операції клієнт обов'язково повинен мати відповідні кошти - залишок на рахунку чи кредитну лінію - для покриття цього ризику.