- продати клієнтові або викупити в нього валюту за власний рахунок у межах ліміту відкритої валютної позиції [5,c.4].

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Строкові операції на валютних ринках з'явилися відносно недавно (в 70-80-ті роки XX ст.) і розвиваються дуже швидко. Це обумовлено насамперед частими і значними коливаннями валютних курсів і пов'язаними з ними суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого - одержати додатковий дохід спекулятивними діями.

Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

У перших трьох випадках банк, що обслуговує клієнта, є посередником між покупцем і продавцем, тому доходи одержує як комісійні, які обліковуються за балансовим рахунком № 6114 „Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів”.

Комісійні витрати, які банк сплачує контрагентові, обліковуються за рахунком № 7105 «Комісійні витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів».

При виконанні операції з купівлі-продажу інвалюти за власний рахунок змінюється валютна позиція банку і результати від операцій обліковуються на рахунку