3,с. 115]. Як уже зазначено, за Податковим кодексом існують один податок і три збори. Але це було не завжди.

До прийняття Податкового кодексу діяв Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» № 56-93 від 20.05.1993 року.

За ним існували такі збори:

- готельний збір у розмірі 20% вартості найманого житла;

- збір за паркування автотранспорту в розмірі 3% оподатковуваного податком мінімуму;

- ринковий збір у розмірі 20% для громадян, що реалізують продукцію, і 3% мінімальної за робітної плати для юридичних осіб;

- збір за видачу ордера на квартиру в розмірі 30% неоподатковуваного податком мінімуму;

- збір від власників собак у розмірі 10% неоподатковуваного податком мінімуму щорічно;

- курортний збір у розмірі 10% неоподатковуваного податку, що стягується із громадян, які приїжджають у курортний район;

- збір за участь у перегонах на іподромі в розмірі трьох неоподатковуваних податком мінімумів;

- збір за виграш на іподромі в розмірі 6% від виграшу;

- збір за право використання місцевої символіки в розмірі 0,1% від вартості виготовленої продукції, якщо на ній є герб;

- збір за право проведення кіно- і телезйомок (за фактичними витратами);

- збір за проведення аукціонів, конкурсних розпродажів, лотерей і т. д., який сплачують юридичні й фізичні особи в розмірі 0,1% вартості товарів, що брав участь у процесі;

- збір за проїзд територією прикордонних областей у розмірі 0,5 неоподатковуваного податком мінімуму з фізичних осіб для громадян України і 5–50 доларів для громадян інших країн;