- запровадження ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 % до доходів понад 10 мінімальних заробітних плат;

- скасування податку на транспортні засоби в частині, яка сплачується при проходженні техогляду, реєстрації та перереєстрації транспортних засобів;

- скасовування малоефективних місцевих податків і зборів, податку на промисел та збору за проведення гастрольних заходів [14,с.174].

Особливу увагу науковці приділяють місцевому бюджету, який відповідно до Бюджетного кодексу України має надходження та видатки на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Кожна територіальна одиниця, яка веде рахунок доходам та видаткам бюджету складає єдиний баланс, де й відображає їх розподілення.

Бюджетний кодекс України передбачає розподілення надходжень між місцевими бюджетами усіх рівнів – 40% коштів відводиться для обласних бюджетів, 60% - до районних з яких 1/3 сільським та міським радам. Найбільше надходжень місцеві бюджети отримують від сплати єдиного податку суб’єктами малого бізнесу і 20% від сплати податку на прибуток [12,с.68].

До доходів місцевих бюджетів належить надходження від сплати єдиного податку, плати за землю, надходження від адміністративних штрафів, плати за торговий патент, фіксованого податку та податку на нерухомість. В той же час із державного бюджету до місцевих передається плата за ліцензії, сертифікатів та держреєстрацій, а також збір за спеціальне використання водних, лісових надр та інших природних ресурсів [20,с.115].

Формування доходів місцевих бюджетів пройшла досить складний шлях. Постійно змінювалися нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів і пропорції різних статей дохідної частини місцевих бюджетів, що заважало прогнозуванню доходів на тривалий період та не сприяло довготерміновому розвитку місцевих громад. Роль доходів місцевих бюджетів до певної міри визначається величиною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. Слід зазначити, що доходи місцевих бюджетів як частка ВВП мають тенденцію до зменшення питомої ваги у ВВП. Цей процес відбувається внаслідок стабілізації переліку доходних джерел, що в основному складаються із прямих податків, а також зростання реального та номінального ВВП значно швидкими темпами, ніж зростання доходів місцевих бюджетів