Повноваження визначаються політикою, процедура­ми, правилами тощо і розширюються з підвищенням рів­ня управління. Вони залежать також від традицій, мо­ралі, культури, звичаїв, обрядів, особливостей структу­ри організації тощо. Однак повноваження не є тотожними з владою, оскільки вони - це право, яке делегується, а влада - це можливість впливати, реальна здатність дія­ти і змінювати ситуацію.

За характером делегування розрізняють лінійні і функціональні повноваження.

 Лінійні повноваження пе­редають безпосередньо від вищої посадової особи до під­леглого і далі до інших підлеглих. Вони передбачають узаконену владу. Керівник у межах лінійних повнова­жень може розв'язувати проблеми без погодження з ви­щими керівниками, керуючись при цьому наказами, роз­порядженнями, настановами, законами, звичаями тощо. Делегування лінійних повноважень формує ієрархію рів­нів управління підприємством, процес створення якої називається скалярним. Завершена ієрархія є скаляр­ним ланцюгом, тобто ланцюгом команд. При­кладом може бути ієрархія звань військових, ступенів і звань науковців, рангів (категорій) державних службов­ців тощо.

Рис. 2 Графічна модель

Графічна модель, подана на рис. 2, вона показує процес делегування лінійних повноважень. Наприклад, повноваження можуть передаватися від рівня А до рівня Д шляхами