Депозитарні розписки зручні для інвесторів як з допомогою легкості укладання угод із нею. Вони також забезпечують одержання термін дивідендів та інших платежів до доларах США. Також володіння ДР забезпечує для інвестора зниження податкового навантаження.

Попри те що, що Комісія дозволяє депозитарію в проектах ДР бути трастовою компанією («trust company»), нині майже всі проекти ДР здійснюються банками. При виборі банку депозитарію щодо проекту ДР мають бути оцінені:

- операційні можливості (наявність і культурний рівень коштів за забезпечення трансфертів акцій (ведення реєстру власників ДР), своєчасність проведення емісії / погашення депозитарних расписок);

- адміністративні можливості (загальний досвід роботи, досвід реалізації / обслуговування програми, звітність, інтереси клиентів);

-    якість надання послуг.

Крім переліченого, важливим є облік можливостей конфлікту інтересів, наприклад, у разі, коли брокери, дилери чи андеррайтери, задіяні у проекті, є афілійованими особами депозитарію. Право США забороняє депозитарію в проектах бути одночасно андеррайтером і самому, без підключення брокерів чи дилерів, торгувати ДР.

У програмах ДР депозитарій одночасно виконує депозитарні функції, є власником реєстру і трансфертным агентом, і навіть администратором-распорядником проекту.

Як трансферний агент і власник реєстру, депозитарій обробляє трансферти депозитарних розписок і проводить реєстр їх зареєстрованих власників. Також депозитарій в проектах ДР обробляє виплати дивідендів, виступає як довірена особа і відповідає на запити акціонерів.

Будучи адміністратором-розпорядником проекту, депозитарій у розробці структури програми сприяє реалізації прав акціонерів, бере участь у забезпеченні дотримання нормативних вимог до проекту, і навіть звітує за хід реалізації програми.