Взаєморозташування основних елементів зелених насаджень визначає загальну просторову композицію парку, скверу або саду. Створення ансамблю означає композиційне і функціональну єдність всіх деталей, які підлягають загальному архітектурно-художньому задуму.

Поєднання простих масивів може бути досить декоративним і служити просторової основою для створення композиційного ладу парку. Алеї і доріжки можуть проходити по внутрішньому або зовнішньому периметру масиву, що сприяє постійному зміні пейзажу, створює ефект лінійної та повітряної перспективи.

При влаштуванні доріжки або алеї, що проходить крізь масив, створюється ефект раптового розкриття одного пейзажу, мотиву. У зв'язку з цим краєвид, що відкривається з «вікна» масиву, повинен бути особливо продуманий. По осі наскрізний алеї може, бути встановлена ​​скульптура або посаджене дерево оригінальної форми, розташовані куліси, що розкривають далекі плани, і т. д.

Композиційні особливості поєднання складних масивів істотно не відрізняються від побудови композиції простих масивів. Однак складний масив володіє різноманітними декоративними якостями, зумовленими різноманітністю видів дерев і чагарників, висотою і формою крон і т. д. Ці особливості позначаються на вирішенні низки приватних композиційних завдань. Так, в складному масиві галявинні дерева і чагарники можуть відрізнятися за кольором та іншим декоративним якостям від дерев простого масиву. Це необхідно враховувати при формуванні простору галявини і розміщенні на ній окремих дерев або груп. Наприклад, при посадці трупи на тлі складної в декоративно-композиційному відношенні узлісся слід створювати однорідну за видами і просту за формою групи, яка в цьому випадку буде не зливатися з фоном, а підкреслювати його декоративні якості.

При формуванні композиції можна поєднувати також прості масиви зі складними. Загальні композиційні передумови такого поєднання полягають в тому, що однорідна і різнорідна маси дерев, підкреслюючи декоративні якості груп, вносять різноманітність у парковий пейзаж.