яка відповідає потребам суспільства. Однак у справді демократичних державах політика не може виходити за межі права, закладених у ньому високих моральних принципів.

Конституція є політико-правовим актом. Конституція — це не програма розвитку держави і суспільства и відповідних дій у межах цього розвитку. Вона грунтується передусім на реальних досягненнях суспільства. Конституції зазвичай приймаються на різких зламах розвитку суспільств. Тому цілком логічно, що в конституціях багатьох країн поряд зі статтями, що закріплюють становище, яке склалося в певній сфері державного будівництва й розвитку суспільства, існують норми, які ще тільки слід реалізувати.

Зазвичай конституція — це своєрідний суспільний договір, який фіксує й узгоджує політичні інтереси різних соціальних груп, прошарків, класів тощо. За словами німецького соціаліста Ф. Лассаля, чинна конституція — це фактичне співвідношення сил у країні; писана конституція лише тоді надійна й має значення, коли є точним відтворенням реальних співвідношень соціальних сил.[25; с.72]

Крім політичного значення, нова Конституція України має надзвичайно велику юридичну цінність як правовий акт.

Перш за все — це Основний Закон нашої держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом нашого законодавства розрахованим на тривалий період.

Конституція України, як і належить Основному Закону, посідає найвище місце в національній правовій системі. Її положення є первинними і основоположними. Якщо уявити правові акти, які діють у державі у вигляді певного організованого і взаємопов'язаного цілого, системи, єдиного комплексу, то Конституція - це основа, стрижень і одночасно вершина всього права, фундамент його розвитку.

„Конституція, як Основний Закон держави, є історичним явищем і її виникнення в результаті розвитку суспільства на певному етапі, тісно