ВИСНОВКИ

1996 рік, поза сумнівом, посяде помітне місце в новітній історії Україні. Адже саме цього року,  незважаючи на складний та довготривалий конституційний  процес,   28 червня була прийнята Конституція України.

Слід підкреслити, що ухвалена 28 червня 1996 р. Конституція України була визнана міжнародними експертами в галузі публічного права як один із найдосконаліших документів демократичного урядування, який існував на європейському континенті на той час. 

Вона проголошує Україну демократичною, унітарною, правовою, соціальною державою, в якій носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, а людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвижчою  соціальною цінністю.

Разом з тим Конституція Україні закріплює такі демократичні принципи, як здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; визнає і гарантує місцеве самоврядування, політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність, свободу політичної діяльності; гарантує права і свободи людини і громадянина згідно загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

Важливість змісту Конституції обумовлює її відповідну юридичну силу. Так, за своєю юридичною силою Конституція України  є головним, найважливішим нормативно-правовм актом у системі джерел  національного права України.

Конституція України має особливий порядок прийняття і внесення до неї змін, що є важливою нормативно-правовою гарантією Конституції.

Цей порядок є диференційованим залежно від важливості розділів Конситуції, які підлягають змінам, і має здійснюватись поступово – протягом кількох сесій парламенту або за участі як парламенту, так і народу – шляхом проведення всеукраїнськоо референдуму.