[2]

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ НЕОБГРУНТОВАНУ ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ

       Конституцією України, у ст.43 установлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, проголошує принцип свободи праці. Таким чином, основний закон нашої держави визначення основоположного права людини – права на працю – побудував на принципі свободи праці. При цьому юридичною гарантією реалізації цього принципу є заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.[2]