при даному підході до визначення приватизації поза увагою залишається можливість приватизації земель за плату.

Шульга М.В. пропонує розглядати приватизацію земель як сукупність здійснюваних суб'єктами приватизації дій та заходів, спрямованих на трансформацію форми власності земель, при якій відбувається перехід земельних ділянок із публічної (суспільної) власності, суб'єктами якої є держава та територіальні громади, у приватну власність фізичних та юридичних осіб [18, с. 134].

У земельно-правовій літературі прийнято розрізняти приватизацію земельних ділянок у широкому та вузькому аспектах. У першому випадку приватизацією вважається будь-який перехід земельних ділянок з публічної власності (державної або комунальної) до приватної власності громадянина або приватної юридичної особи. Прикладом такої приватизації може виступати, скажімо, продаж вільної від забудови земельної ділянки, яка перебуває в державній чи комунальній власності суб'єкту для здійснення підприємницької діяльності.

Приватизація земель у вузькому розумінні полягає лише у переході права власності на земельну ділянку від держави чи територіальної громади до громадянина або приватної юридичної особи, якщо зазначена земельна ділянка знаходилася у користуванні цих суб'єктів. За загальним правилом, ця приватизація здійснюється на безоплатній основі [95, с. 118].

Між названими різновидами приватизації земельних ділянок існують як спільні, так і відмінні риси. Спільним слід вважати те, що приватизація в широкому і вузькому розумінні пов'язана з трансформацією державної або комунальної власності на землю і виникненням права приватної власності. Разом з тим відмінності між цими явищами полягають у такому. Приватизація у широкому розумінні включає будь-яку передачу земельної ділянки від держави чи територіальної громади у власність громадянина чи приватної юридичної особи. Приватизація у вузькому розумінні включає лише перехід права державної чи комунальної власності на конкретну