а) добросовісність набуття земельної ділянки;

б) відкритість набуття земельної ділянки;

в) безперервність користування земельною ділянкою;

г) користування земельною ділянкою протягом 15 років.

Проаналізовано поняття добросовісності, відкритості та безперервності володіння земельною ділянкою та виявлено, що вони є оціночними і їх зміст має встановлюватися судом з урахуванням обставин справи при вирішенні конкретних справ. Єдиною чітко визначеною умовою набуття права власності на земельну ділянку за давністю володіння є строк володіння.

За набувальною давністю можна набути право власності на земельну ділянку, яке не має власника чи власник якої невідомий, або якщо власник відмовився від права власності на належну йому земельну ділянку, що набута добросовісним набувачем і у витребуванні якої її власнику було відмовлено.

Нами було виявлено недоліки у законодавчому конструюванні ст. 119 ЗК України, яка регулює механізм набуття права на земельну ділянку за давністю користування, та виявлено, що законодавець не ставить вимоги добросовісності заволодіння земельною ділянкою та запропоновано внести зміни до Земельного кодексу, зокрема, шляхом доповнення ст. 119 означеного кодексу положенням про добросовісність набуття земельної ділянки: «Громадяни, які добросовісно заволоділи земельною ділянкою та продовжують добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування».

Отже, набувальна давність є надзвичайно важливою формо набуття права власності на земельну ділянку, оскільки покликана захищати фактичних володільців землі від вимог інших не власників та осіб, які не