РОЗДІЛ 3

НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ

Юридичні особи, засновані громадянами України або юридичними особами України, у земельних відносинах користуються тими самими правами та обов'язками, що і громадяни України. Як і громадяни, юридичні особи можуть набувати у приватну власність земельні ділянки для здійснення завдань, передбачених їх статутами.

Слід зазначити, що ЗК України диференціює способи та можливості набуття права власності на землю юридичними особами залежно від категорії земель, їх правового режиму та статусу юридичної особи-набувача (іноземна вона чи українська).

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом [20].

Формулювання коментованої статті, за яким визначальним є коло осіб, що «заснували» юридичну особу, породжує питання, чи вплине на «національність» юридичної особи те, що засновники уступлять свою частку у статутному капіталі підприємства новим учасникам - іноземцям, особами без громадянства або іноземним юридичним особам? Буквальне розуміння норми спонукає дати негативну відповідь на поставлене питання, проте призначення норми (не допустити контролю над землями сільськогосподарського призначення з боку іноземців) змушує тлумачити її розширено, розуміючи під «засновниками» також і «учасників» юридичних осіб. [22, с. 88]