1.1. Роль інструментів грошово-кредитної політики в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи України
Механізм грошово-кредитної політики дає змогу Центральному банку впливати на різні сфери діяльності, як на фінансовий сектор, так і на реальний. Вплив здійснюється за допомогою інструментів грошово-кредитної політики. Від ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкості банківської системи України.
У теперішніх умовах трансформації економіки сформовано засади для використання усіх грошово-кредитних інструментів, властивих сучасним економікам. Закономірним є збільшення можливостей застосування методів грошово-кредитного регулювання і поступового наближення до рівня сучасних ринкових економік, що можливо лише після переходу до режиму вільно плаваючого валютного курсу.
Встановлення норми обов’язкових резервів для комерційних банків та кредитним установам полягає в тому, що НБУ встановлює норму обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір резервування встановлюється у процентному відношенні до суми залучених коштів. Цей резерв зберігається на корисподентському рахунку в НБУ. Нарахування відсотків на обов'язкові резерви не відбувається [8].
Обов’язкові резерви відіграють важливу роль, тому що навіть невеликі зміни в їх розмірах призводять до значних змін в обсягах вільних резервів банку.
В Україні норма обов’язкових резервів, як інструмент грошово-кредитної політики почали застосовувати у 1992 р. На початковому етапі розвитку незалежної України він був одним з основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку. З 2001 р. НБУ почав застосовувати диференційований підхід до визначення норм резервування.
Нині роль цього інструменту була значно зменшена та обов’язковому резервуванню підлягають тільки залучені кошти банком, окрім кредитів, які були отримані від інших банків, іноземних інвестицій, які були залучені від МФО, а розмір резервування встановлюється залежно від валюти залучених коштів, терміну, категорії вкладника, а з 2007 р. – також і від резидентності юридичних осіб.