♦     розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, наділених функціями санкціонування і які відповідають за стан і рух основних засобів;

♦     забезпечення належних умов зберігання й експлуатації основних засобів на підприємстві;

♦     наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій з основними засобами;

♦      періодичне проведення інвентаризації основних засобів;

належне ведення інвентарного пооб'єктного обліку основних засобів;

♦контроль записів у регістрах обліку руху основних засобів та інші напрями перевірки.

Оцінивши ступінь довіри до системи внутрішнього контролю основних засобів і можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний аудиторський ризик перевірки.

Головний етап аудиту полягає в контролі оцінки основних засобів, встановленні їх належності, перевірці достовірності облікових записів за основними засобами і залишків за ними у балансі, перевірці правильності нарахування зносу основних засобів і визначенні витрат на їх ремонт. Для аудитора важливе значення має встановлення власника основних засобів суб'єкта господарювання, оскільки від цього залежить,
чи відображаються вони в балансі чи на позабалансових рахунках. Для вирішення завдань аудиту на основному етапі перевірки основних засобів аудитор здійснює:

♦      контроль дотримання чинного законодавства за операціями з основними засобами;

♦      перевірку правильності перенесення початкових залишків за основними засобами;

♦      перевірку правильності документального оформлення оприбуткування і ліквідації основних засобів;