ідеологічної складової у вихованні військовослужбовців, особливо офіцерського корпусу;

− розроблення та впровадження системи воїнських ритуалів, заснованих на бойових традиціях українського народу;

− увіковічення пам’яті воїнів, які загинули при захисті Вітчизни, ведення пошукової роботи, пропаганда героїзму та саможертовного служіння суспільству і державі;

− відродження релігійної складової та ін.

Визначені напрямки роботи із удосконалення допризовної підготовки висвітлено нами в другому розділі реферату. У наступному параграфі наукової роботи розглянемо документи, що на державному рівні регулюють процес підготовки молоді до військової служби та захисту Вітчизни.

1.2. Нормативно-правове забезпечення процесу допризовної підготовки молоді

За останні роки урядом країни була затверджена цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації» [48], а Міністерство освіти і науки України – програму «Допризовна підготовка юнаків», узгоджену з Міністерством оборони України [40]. У цих документах підкреслюється важливість подальшого удосконалення навчально-виховної роботи з юнаками-старшокласниками допризовного віку, тобто школа повинна стати організатором масової фізичної підготовки молоді до служби у ЗСУ.

Аналіз джерел із мережі Інтернет дозволив нам визначити, що державний підхід до проблеми військово-патріотичного виховання визначається Концепцією національно-патріотичного виховання молоді [24], Концепцією фізичного виховання в системі освіти України [26], Концепцією патріотичного виховання учнівської молоді [25]; Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді [23], Указом Президента України № 604/2012 від 19.10.2012 року «Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї