низькоенергетичних оптичних мод істотно не змінюються. Проте, при цьому значно знижуються частоти інших оптичних ґраткових мод і внутрішніх коливань аніонів. Заміна олова на свинець не впливає на загальний характер енергетичного розподілу оптичних мод. Відбувається лише зближення енергій найбільш низькочастотних ґраткових мод. Пов'язаний з цим перерозподіл щільності фононних станів якісно узгоджується з описаними вище змінами низькотемпературної теплоємності.

Згідно з даними дилатометричних досліджень [22] коефіцієнти теплового розширення Sn₂P₂(Se_xS_1–x)₆ з х = 0; 0,1 і 0,2 для трьох кристалографічних напрямів ([100] – ɑ₁₁, [010] – ɑ₂₂, [001] – ɑ₃₃) додатні в парафазі і при Т₀ стрибком змінюють знак. Зміна структури нижче Т₀ пов'язане з синфазним зміщенням катіонів Sn²⁺ в напрямку [100] і протифазним у [010]. При цьому трішки деформуються аніони (Р₂S₆)^4-. Отже, основні зміни структури відбуваються в площині, що містить напрями [100] і [010]. З цим узгоджується значне перевищення в області ФП величин ɑ₁₁ і ɑ₂₂ над ɑ₃₃.

Для Sn₂P₂Se₆ на залежностях ɑ_іі (Т) за дилатометричними даними [22] проявляються скачки при ФП другого роду із параелектричної в НС фазу. Переходу першого роду з НС в сегнетоелектричну фазу відповідають різкі мінімуми ɑ_іі (Т). Концентраційна трансформація виду аномалій ɑ_іі (Т) у ряді Sn₂P₂(Se_xS_1–x)₆ загалом подібна описаній вище для теплоємності. З наближенням до точки Ліфшиця (ТЛ) (х_тл 0,28), величина стрибків ɑ_іі на лінії Т_і (х) зростає. Для складів з х < х_тл при х => х_тл також збільшується глибина мінімумів ɑ_іі (Т) на лінії Т₀ (х).

Параметром порядка ŋ фазових переходів у власних сегнетоелектриках системи Sn₂(Pb)₂P₂S(Se)₆ є спонтанна поляризація. Представляє інтерес встановлення взаємозв'язку температурної поведінки параметра порядку з характером ФП. Простежимо, як змінюється залежність ŋ(Т) при заміщенні в Sn₂P₂S₆ атомів Sn на Рb, що призводить до різкого пониження температури ФП до 0 К, а також при заміщенні S на Se, що індукує появу НС фази. Спонтанна поляризація Р̅_s в сегнетофазі досліджувалася шляхом спостереження петель діелектричного гістерезису і за допомогою піроелектричних вимірів [19,25].