• заборона застосування приводу свідка до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів тощо;
• встановлення судового порядку вирішення питання про здійснення приводу особи;
• обов’язковість попередження про намір застосування заходів фізичного впливу до особи, що підлягає приводу, у випадку необхідності застосування цих заходів;
• заборона застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоду здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу, більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику;
• покладення відповідальності за перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу.

У переліку заходів забезпечення кримінального провадження останніми законодавець зазначив затримання особи та запобіжні заходи, тим самим підкреслюючи їх суворість.

Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, які обмежують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного) і застосовуються з метою запобігти можливості сховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об’єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність [15, с. 294]. Без запобіжних заходів не обходиться жоден кримінальний процес сучасних держав світу, бо за їх допомогою забезпечується належний, заданий законом перебіг досудового розслідування і судового провадження, а в кінцевому підсумку – захист особи, суспільства, держави від кримінальних правопорушень та виконання інших завдань кримінального судочинства. Залежно від того, як законодавець за допомогою кримінального процесуального закону визначив баланс інтересів держави та інтересів особи через урегулювання мети, підстав, порядку та суб’єктів