хімічна, електротехнічна, радіотехнічна і автомобільна), продукція якої була набагато дешевшою від європейської, що підвищувало споживчий попит і стимулювало подальше розширення виробництва. Збільшення об’єму виробництва сприятливо відображалося на фінансових показниках компаній, призводячи до росту біржових акцій. Загальна вартість випущених цінних паперів на 1.10.1929р. складала близько 87 млрд. доларів. Про велику потужність економіки свідчить той факт, що тільки в 1929р. автомобільна промисловість випустила близько 5.4 млн. автомобілів. Загальна ж їх кількість в експлуатації становила близько 26.5 млн. Економічне процвітання породило теорію “ проспериті “ – вічного процвітання, яке на практиці виявилося ілюзією.

    В економічній ідеології того часу домінувала доктрина невтручання держави в економіку “laissez faire ”, яка постулювала, що ринковий механізм має необмежені можливості до саморегуляції. Другим важливим елементом була ліберально – демократична ідеологія, заснована на індивідуалізмі, принципі рівних можливостей, соціальної мобільності. З врахуванням специфіки США, яка виражалася в економічній свободі, дусі вільного підприємництва, економічного підйому, доступності земель, основна маса населення спиралася на думку, що особисте надбання кожного громадянина залежить виключно від  його здібностей до підприємництва і волі до роботи.  Але в подальшому в кінці XIX століття став проходити процес монополізації економіки, створення трестів, гігантських промислових об’єднань, що призвело до різкої концентрації національного багатства в руках  обмеженого кола представників великого капіталу.^[1]

   До 1928 р. економічний цикл підійшов до стадії спаду, що знайшло своє відображення в зниженні споживчого попиту і зменшенні капіталовкладень в економіку. Щоб не допустити цього спаду Федеральна резервна система в 1927 р. збільшила об’єм грошової і кредитної емісії

^[1] Согрин  В.В.  Новый  курс  Ф.  Д.  Рузвельта:  единство  слова  и  дела  //Общественные науки и современность. – 1991. – № 3. с. 146-156