Висновок
Проведене дослідження дало підстави констатувати, що рівень захисту трудових (а подекуди і громадянських) прав працівників та розробленість нормативної бази з цього питання ще далекі від ідей, закріплених Конституцією України й міжнародними стандартами захисту прав особи, бажань та уявлень безпосередньо працівників з цієї проблеми.
Нормативна регламентація індивідуальних трудових спорів взагалі не зазнала яких-небудь вагомих змін і залишилася фактично такою ж, якою була за часів СРСР.
Для виправлення такого становища було досліджено особливості індивідуальних трудових спорів; сформульовано поняття трудового спору; розкрита соціально-правова природа та причини таких спорів; досліджено й проаналізовано (з урахуванням змін у нормативній базі) порядок вирішення індивідуальних трудових спорів; досліджено матеріали судових справ та результати діяльності інших органів і осіб по захисту трудових прав працівників.
Завдяки проведеному дослідженню сформульовано ряд висновків, необхідних для розв'язання існуючих проблем:
- Реформування трудового законодавства є закономірним результатом поступової демократизації суспільства, інтеграції у європейську спільноту та відповідає національним інтересам України. При проведенні реформування основна увага повинна приділятися забезпеченню трудових прав працівників.
- Важливим напрямком забезпечення трудових прав працівників є розробка і прийняття норм, призначених регулювати вирішення індивідуальних трудових спорів.
- Необхідність прийняття норм, спрямованих на вирішення індивідуальних трудових спорів, вимагає проведення реформи трудового права.
- При подальшому дослідженні багатьох аспектів індивідуальних трудових спорів необхідно враховувати досвід інших країн.
- Індивідуальні трудові спори є соціально-правовим явищем, тому в майбутньому, при більш широкому дослідженні багатьох інших явищ, пов'язаних із ними (наприклад причин трудових спорів), необхідно користуватися досвідом інших наук (