РОЗДІЛ 4.ОХОРОНА ПРАЦІ
Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, насамперед Міжнародної організації праці. МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці. Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень виробничого травматизму, у тому числі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Причому це стосується і тих країн, де їм приділяється, здавалося б, підвищена увага. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються питання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність.
Регулювання охорони праці в Україні здійснюється: Конституцією України; Законом України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року № 229 - IV [14]; Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань» від 08.07.2010 р. № 2-3 [12]; Кодексом законів про працю; нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами.
На сучасному етапі розвитку цивілізації безпека людини та людства в цілому розглядається як основне питання. В Україні прийнято низку законів, спрямованих на забезпечення безпеки життя та діяльності людини, зокрема: Закон України «Про основи національної безпеки України» (№ 2411- УІ/2411-17 від 01.07.2010 р.), Закон України «Про охорону праці» (№ 2694- XII від 14.10.1992 р.), «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (№1809-111 від 08.06.2000), «Про пожежну безпеку» (№ 3745-ХІІ від 17.12.1993), «Про правові засади цивільного захисту» (№ 1859-ІV від 24.06.2004), «Про дорожній рух (№ 3353- XII від 30.06.1993), «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (№4004-ХІІ від 24.02.1994), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (№ 39/95-ВР від 08.02.1995 ) та інші.