- Холерики – жовта жовч.
- Флегматики –слиз або лімфа.
- Меланхоліки чорна жовч.
В наш час ми користуємося роботами І.П. Павлова, який вивчав процеси порушення та гальмування в нервовій системі: їх силу,рухливість та рівновагу між ними. Саме за цими властивостями І.Павлов виділив чотири типи темпераменту: живий - сангвінік, невтримний – холерик ,спокійний - флегматик, слабкий – меланхолік.
Нам слід пам’ятати,що чисті типи темпераменту трапляються дуже рідко, найчастіше вони змішані, тому у дітей молодшого шкільного віку виявити тип темпераменту важче ніж в дорослої людини, адже він маскується віковою імпульсивністю, слабкістю нервової системи, яку з часом можна подолати.
Творцем вчення про темперамент вважається давньогрецький лікар Гіппократ (прибл. 460-377 р. до н.е.). Він стверджував, що люди відрізняються співвідношенням чотирьох основних «соків організму» — крові, флегми, жовтої жовчі й чорної жовчі. Співвідношення цих «соків організму» з грецької позначалося словом «красис», що пізніше замінили латинським словом temperamentum — «помірність», «правильна міра». Опираючись на вчення Гіппократа, інший знаменитий лікар античності Клавдій Гален (прибл. 130- 200 рр.) розробив типологію темпераментів, яку виклав у відомому трактаті «De temperamentum». Відповідно до його вчення, тип темпераменту залежить від переваги в організмі одного із соків. Їм були виділені 13 типів темпераменту, але потім вони були зведені до чотирьох. Ці чотири назви типів темпераменту нам добре відомі: сангвінік (з лат. sanguis— кров), флегматик (з грец. phlegma — слиз, мокротиння), холерик (від греч. сhоle — жовч) і меланхолік (від грец. melaina сhо1е — чорна жовч). Ця концепція має величезний вплив на вчених протягом уже багатьох сторіч.