Один з учнів академії, філософ і поет Григорій Сковорода, який увійшов до історії як людинознавець, підготував та прочитав курс “християнської доброчинності”, який можна назвати “християнським етикетом”. Він наголошував, що ритуальні норми та правила приносять користь суспільству та людині тоді коли вони спираються на доброчесність. А суспільство, де кожен, спілкуючись з іншими, реалізує свої природні обдарування, можна побудувати лише за допомогою освіти та самопізнання. Саме цьому мають слугувати наука і культура. Як стверджував Г.Сковорода, головне – пізнати в собі “справжню людину”. Це принесе щастя, оскільки корінь нещастя людини – у неправильному пізнанні своїх здібностей. Отже, самопізнання філософ проголошував як моральний засіб перебудови світу.

Видатний український вчений М.Драгоманов в своїх спогадах “Два учителі” розповідає про етикет у школі, де він навчався, правила поведінки та спілкування учнів між собою та з учителем.

Етика і культура спілкування на сучасному етапі. На початку ХХ століття вітчизняні та зарубіжні вчені починають вивчати проблеми спілкування з позиції комплексного підходу. Багатовимірну стимулюючу роль спілкування в житті людини в цей період почали усвідомлювати вчені різних галузей науки – теоретики та спеціалісти-практики. Популярними стали поради американського спеціаліста Д.Карнегі про те, як поліпшувати спілкування та завойовувати собі друзів (ці рекомендації мають переважно практичну цінність). Однак, як вважає Е.Шостром, нерідко поради Д.Карнегі призводять до маніпулювання людьми, а це суперечить вимогам гуманістичної етики та психології. Нажаль, лише небагато людей насправді спілкуються на високому рівні культури. Е.Шостром описує актуалізатора – людину, яка має гуманні мотиви спілкування і ставиться до партнера як до рівної собі особистості.

До спілкування як наукової проблеми активно підійшли спеціалісти з етики, психології, філософії та інших галузей науки в 20-30 роки ХХ ст. На Заході у 30-ті рр. зародилася школа “людських відносин”. Її прибічники, розробляючи складні економічні фінансові питання, почали звертатися до етики, психології та соціології – наук про людську поведінку. На превеликий жаль, у радянський теорії і практиці нічого крім жорсткого опору “підступам буржуазної ідеології” в галузі становлення “людських відносин”, не було напрацьовано, а намагання деяких провідних вчених апелювати до істини, до розуму призвели до критики соціології та недооцінювання психології в нашому суспільстві, що завдало великої шкоди.

Завдяки інтеграції економіки, зростання політичної залежності одних народів від інших, розвитку засобів комунікації посилюється загальнолюдське начало в моралі. Добро, честь, обов’язок, провина, сором тощо – це слова, які є в мовах усіх народів. Перед загрозою загальнолюдського знищення людина стала більше відчувати себе абсолютною цінністю. Це зумовило розвиток наук про людину, про її відносини з іншими.

Українські вчені-етики зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як міжсуб’єктна взаємодія між людьми.