показниками, що фіксуються наприкінці місяця (за наставництво, допомогу і сприяння партнерам по роботі та ін.).
Фактичний заробіток розподіляється між членами колективу (бригади) з урахуванням відпрацьованого часу і фактичного КТУ. При цьому можуть бути два варіанти розподілу: 1) розподіляється весь заробіток з урахуванням КТУ; 2) згідно з КТУ розподіляється лише надтарифний заробіток і премія. Останній варіант має значно нижчий стимулюючий ефект. Але лише він прийнятний тоді, коли заробіток не може бути нижчим за тарифну його величину (правове обмеження) або коли члени колективу заперечують проти розподілу всього заробітку за КТУ.
У табл. 8.4 наведено приклад обчислення індивідуальних заробітків членів бригади за умови, що з урахуванням КТУ розподіляється вся колективно нарахована заробітна плата. Загальна сума колективної заробітної плати за місяць становить 12219,66 грн. Кількість відпрацьованих КТУ-днів — 509,20. Отже, оплата за один КТУ-день дорівнює:
грн.
Надалі оплата за один КТУ-день (24 грн.) множиться на кількість КТУ-днів кожного працівника і таким чином визначається його місячний заробіток (гр. 9). Індивідуальні доплати (за керівництво бригадою, роботу в нічний час, святкові дні та ін.) обчислюються окремо.
таблиця 8.4
ОБЧИСЛЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЧЛЕНІВ БРИГАДИ
ЗА КВІТЕНЬ 200__ р.
|
№ |
працівник |
базовий КТУ |
Зміна КТУ +, – |
фактичний КТУ |
Кількість відпра- |
кількість |
оплата за один |
Оплата |
Індивідуальні |
зарплата за місяць, |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
|
1. |
Гуцало Л.В. |
1,20 |
+0,23 |
1,43 |
18 |
25,74 |
24,00 |
617,76 |
30,00 |
647,76 |
|
2. |
Єременко С. П. |
1,08 |
+0,19 |
1,27 |
22 |
27,94 |
24,00 |
670,56 |
— |
670,56 |
|
3. |
Петренко В.І. |
0,96 |
-0,03 |
0,93 |
22 |
20,46 |
24,00 |
491,04 |
— |
491,04 |
|
4. |
Рубан О.А. |
0,90 |
+0,03 |
0,93 |
20 |
18,60 |
24,00 |
446,40 |
— |
446,40 |
|
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
|
Разом |
509,20 |
12219,66 |
140,0 |
12359,66 |
8.4. Стимулювання через участь у прибутку
Участь працівників у прибутку, який виражає, як правило, основну мету і кінцевий результат діяльності підприємства, є важливим напрямком стимулювання підвищення ефективності виробництва. Така участь здійснюється у формі виплат із прибутку, тобто певна частина прибутку розподіляється між працівниками. Як уже зазначалося, виплати персоналу підприємства з прибутку поділяються на два види: виплати за участь у капіталі та виплати за результати діяльності. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що виплати за участь у капіталі ґрунтуються на відносинах власності і є формою доходу на капітал. Другий вид виплат не пов’язаний з відносинами власності на капітал підприємства і є формою заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.
Виплати працівникам за участь у капіталі стосуються передусім акціонерних підприємств. Вони здійснюються у формі щорічних дивідендів тим працівникам, які є власниками акцій підприємства. Джерело виплат дивідендів — прибуток підприємства як суб’єкта власності, а не умовні чи реальні прибутки підрозділів, оскільки останні не є емітентами акцій.
Процедура визначення дивідендів на акції починається з розподілу прибутку підприємства згідно з певною дивідендною політикою. Якщо Пд— прибуток, спрямований на виплату дивідендів, то величина останнього становить:
100, (8.1)
де d — дивіденд, %;
Кст — статутний капітал за мінусом вартості привілейованих акцій, грн.
Часто дивіденд установлюється безпосередньо у грошовому виразі на акцію. Тоді