ВСТУП

У 1437 році помер Фотій, і митрополитом стає Ісидор, присланий із Константинополя, за походженням грек, який майже відразу поїхав до Москви і вже там почав збиратися на собор до Ферари. Ісидор був учасником до підготовки унії, ще не будучи митрополитом. Він, зрадник православ’я, з великою радістю приймає унію у 1439 році, стає кардиналом і повертається до Москви, аби проголосити унію. Коли він став проповідувати католицтво, його ув’язнили і на соборі у 1441 році засудили та вигнали за кордони держави. В Литві його також не підтримали, і він закінчив своє життя в Римі в сані кардинала. Він управляв Церквою Київською з-за кордону.

Під впливом усіх оцих подій та під тиском московських князів усі підконтрольні Московському князю володіння, а відповідно і єпископи цих володінь обирають собі свого митрополита, мотивуючи це тим, що мати-Церква Константинопольська відпала від Вселенського Православ’я. Але обрання нового митрополита затягнулося надовго. Та вже у 1448 році «повелінням государя» митрополитом «Київським і всієї Русі» обирають Ростовського єпископа Іону (1448-1461) і проголошується автокефалія. Уже наступник Іони, митрополит Феодосій (1461-1464) іменувався Московським і всієї Русі, яким фактично він та низка його попередників уже й були, але боялися це визнати.

Даний акт довгий час не сприймає Константинопольський патріархат, а висвячує і посилає митрополитів Київських і всієї Русі, офіційно звинувачуючи Московську Церкву у розколі та свавіллі. Таким чином, аж до 1589 року, а це 141 рік, Московські митрополити не перебували у євхаристичній єдності із Вселенським Православ’ям та вважалися неканонічними.

До Києва ж у 1458 Константинопольський уніатський патріарх Григорій Маммос (жив у Римі) присилає свого уніатського митрополита Григорія, учня митрополита Ісидора, та він невдовзі звертається до православного Константинопольського патріарха Діонісія, який уже в 1470 році приймає його до лона Православ’я. І вже з цього часу й аж до 1686 року на території давньої Київської Русі буде два предстоятеля.

У 1458 році Київська митрополія офіційно була відокремлена від єпархій Московії і включала на той час 11 єпархій: Київську, Брянську, Полоцьку,