Вступ

Інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і на належне місце у світовому господарстві [31,стор.126].

Інвестиційна діяльність має істотне значення як на макро-, так і на мікрорівні. По суті, вона визначає майбутнє країни в цілому, окремого суб’єкта господарювання і виступає локомотивом економіки.

В останні роки спостерігається тенденція скорочення реальних інвестицій, що негативно відображається на прискоренні науково-технічного прогресу і розвитку всього господарюючого комплексу в цілому. Інвестиційна криза в країні виявилась більш глибокою, ніж загальна економічна, хоча обидві вони тісно пов’язані і взаємообумовлені [45,стор.89].

Скорочення виробництва і фінансова нестабільність – дві сторони одного явища, суть якого – відсутність в країні ефективної економічної політики, яка враховує як світовий досвід виходу з подібних криз, так і власний багатий досвід.

В Україні одна крайність змінює іншу. Раніше держава намагалася регулювати абсолютно всі економічні процеси. В теперішній час з’явився ринок, який ніби сам все регулює – але це залишилось передбаченням, яке не виправдалось. Ринкова економіка, не зважаючи на багато позитивних рис, не здібна автоматично регулювати підприємницьку й інвестиційну діяльність, а також всі економічні та соціальні процеси.