При вмісті 0,08% СО у повітрі, яке вдихає людина відчуває головний біль і задуху. При підвищенні концентрації СО до 0,32% виникає параліч і втрата свідомості, а при 0,45% настає смерть. Гранично припустима концентрація СО в повітрі робочої зони (ГДК р.з.) складає 0,02 мг/л. Дослідження показали, що на кар'єрах при масових вибухах висота газопилової хмари досягає 600м. Концентрація оксиду вуглецю в його верхній частині досягає 0,04% і двооксиду азоту - 0,007% (після вибуху через 1,5-2 хвилин). Час розсіювання хмари за межами кар'єру може складати пів години Для людей відразу після вибуху найбільшу небезпеку представляють отруйні гази, що виділяються з відбитої породи. Максимальна кількість оксиду вуглецю залишається в гірській масі при вибухах тротилу в сухих або слабко обводнених свердловинах (50,8л/кг) [2].
При підриванні в підземних гірських виробленнях шпурових зарядів концентрація оксиду вуглецю в 10-30м від забою може досягати 62л/кг і оксидів азоту 7л/кг. При підриванні заставних зарядів кількість оксидів азоту сягає 400л/кг. При масових вибухах на копальнях кількість отруйних газів залежно від умов може перевищувати 100л/кг [23].
Як соціально важливі об'єкти, які потребують особливого захисту при аварійних ситуаціях розглядають:
місця великого скупчення людей (стадіони, кінотеатри, лікарні і тому подібне);
природоохоронні об'єкти (заповідники, паркі і тому подібне);
зони відпочинку (рекреаційні зони);
об'єкти культури (музеї, палаци, пам'ятники архітектури і тому подібне);
об'єкти життєзабезпечення (станції водопідготовки, об'єкти енергопостачання, об'єкти комунального господарства, транспортні магістралі і тому подібне);
місця розташування органів місцевого самоврядування, державної адміністрації і інших органів управління життєдіяльністю [2].