[85,c.136]

Серед багатьох проблем розвитку будь-якої країни чільне місце посідає науково-технічний прогрес. Понад 80% зростання валового національного продукту, за даними дослідження західних економістів, пов’язане не з будівельними роботами, а з технологічними нововведеннями.

Найбагатші країни світу обов’язково мають розвинену національну інноваційну систему, а світові країни-лідери оцінюються навіть як цілісні інноваційні суспільства. За останні 50 років 80% технічних інновацій виникло саме у цих країнах.

Основним недоліком науково-технічної політики, що здійснюється в Україні, залишається її недостатня спрямованість на кінцевий результат. Навіть ті незначні кошти, що виділяються, досить часто розпорошуються, не утворюючи матеріально-технічного підґрунтя для стимулів і необхідних організаційно-технологічних умов ефективної діяльності науково-технічного та виробничого потенціалів.

Структурна перебудова економіки України поки що не базується на інноваційній основі. Наукоємність промислового виробництва не перевищує 0,3%, що в 10-20 разів менше світового рівня. Понад 90% продукції, виробленої в Україні, не має відповідного науково-технічного забезпечення. Низький рівень технологій, відсутність стимулів до орієнтації на виробництво високоякісної продукції спричиняють нерентабельність і неконкурентоспроможність більшості продукції промисловості, що не відповідає сучасним вимогам. Частка підприємств, які опікуються підвищенням технічного рівня виробництва в Україні, постійно скорочується.[78,c.112]

Основними причинами істотного зниження інноваційної активності є зменшення централізованих капітальних вкладень та відсутність необхідних фінансових ресурсів у більшості регіонів, що обумовлене також втратою амортизаційним фондом функції джерела інвестування, високими рівнями податків і банківських ставок, скороченням питомої ваги довгострокових кредитів тощо.