Трохи відрізняється від загально прийнятого поняття банкрутства (абсолютна неплатоспроможність боржника, що встановлюється судом) визначення банкрутства в українському законодавстві.

Так згідно Закону під банкрутством розуміється визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом, в його основи лежать переважно фінансові причини. До основних таких причин відносяться:

-серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, які перешкоджають нормальному здійсненню його господарської діяльності. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується перевищенням фінансових зобов'язань підприємства над його активами;

-суттєва незбалансованість в рамках відносно тривалого періоду часу об'ємів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням об'єму від'ємного грошового потоку над позитивним і відсутністю перспектив зміни цієї негативної тенденції;

-тривала неплатоспроможність підприємства, яка виникла через низьку ліквідність його активів. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишку його грошових засобів і активів у високо ліквідній формі, які носять систематичний характер.

Характер розглянутих причин показує що фінансова неспроможність підприємства, яка визначає юридичний факт його банкрутства, багато в чому є наслідком не ефективного фінансового менеджменту.

Неспроможність задовольнити в установлені строки вимоги кредиторів ще не є банкрутством, а перш за все його ознакою. Нездатність задовольнити вимоги кредиторів ще не є свідоцтвом того, що пасиви боржника перевищують його активи. А саме перевищення