Рис. 45. Схема руху блукаючих струмів:
1 ‑ трубопровід, 2 ‑ рейка; 3 ‑ контактний провід;
4 ‑ катодна зона; 5 ‑ анодна зона
Якщо трубопроводи дуже добре ізольовані, блукаючі струми не входять в них і тому вони не пошкоджуються. однак навіть добра бітумна або інша антикорозійна ізоляція старіє, в ній виникають тріщини, через які до поверхні трубопроводів потрапляють блукаючі струми.
Інтенсивність електрохімічної корозії збільшується в ґрунтах з вологістю більш 12–13% і насичених різними хімічними елементами, що характерно для міських ґрунтів. Корозія проходить швидше при добрій повітропроникності і електропровідності ґрунту.
Захищають трубопроводи від блукаючих струмів двома методами; ізоляційним покриттям і електричним.
Покриття труб бітумною мастикою і полімерними плівками захищає їх як від блукаючих струмів, так і від ґрунтової корозії, а вимоги щодо її накладання однакові в обох випадках.
Електричні способи захисту трубопроводів від блукаючих струмів різноманітні. Це будова дренажів, катодних станцій, встановлення протекторів, ізолюючих вставок, з’єднання джерела струму з іншими підземними спорудами. Всі ці способи дозволяють ліквідувати позитивні (анодні) зони і припинити руйнування металу.
Здійснення електричного захисту і вибір способу захисту
встановлюється після прокладання трубопроводів і вимірювання
різниці потенціалів в струмонебезпечних зонах, особливо в районах
тягових підстанцій залізничних шляхів. При великій різниці в
потенціалах (>5В) незахищені трубопроводи можуть вийти з ладу
протягом року, то електрозахист треба здійснювати з початку їх