Разом із власними джерелами інвестицій використовуються залучені кошти: емісія акцій підприємства; емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній); внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд; безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами.

Важливими джерелами інвестицій є такі можливі позикові кошти: довгострокове кредитування; цільовий державний кредит; інвестиційний податковий кредит; інвестиційний лізинг; інвестиційний селенг.

Найбільш досконалий розподіл фінансових ресурсів інвестиційної діяльності на думку фахівців — це виділення двох груп джерел: зовнішні та внутрішні джерела інвестування. Внутрішні джерела інвестування — це національні джерела: власні кошти підприємств, ресурси фінансового ринку, заощадження населення, бюджетні інвестиційні асигнування. Зовнішні джерела — це іноземні інвестиції, кредити, позики. Ця класифікація відображає структуру фінансових джерел щодо їх формування та використання на рівні національної економіки в цілому, тобто на макроекономічному рівні [4].

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Ук­раїні обумовлений законом України «Про інвестиційну діяльність». Державне регулювання інвестиційної діяльності визначають: по­казники економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети, передбачені в них обсяги державного фінансуван­ня інвестиційної діяльності.

Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. Управління державними інвестиціями планує виконання конкрет­них дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Ос­новою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є:

•     прогнози економічного і соціального розвитку України;