Завдання групи експертів-критиків - якнайретельніше проаналізувати й оцінити всі без винятку ідеї, не пропустивши повз увагу жодної. Якщо з сотні ідей  корисною виявляється хоча б одна, штурм вважають вдалим.

Таким чином, метод мозкового штурму – це двоетапна процедура розв’язання задачі: на першому етапі одними людьми генеруються ідеї, на другому ці ж ідеї аналізуються, систематизуються й розвиваються іншими людьми.

Певно, недарма Г.Артшуллер назвав мозковий штурм першою креативною технологією, технологією колективної творчості.

Така оцінка умов, за яких особистість спроможна займатися творчою діяльністю, була подана американським психологом П.Андерсоном на початку 60-х років, і саме вона дуже точно визначає ідею мозкового штурму.

Психологи дійшли висновку, що в процесі правильно організованого мозкового штурму людина середніх інтелектуальних здібностей починає висловлювати вдвічі більше цікавих ідей, ніж у випадку, коли працює над розв’язанням проблеми сама.

  У пориві креативу народжувалися не лише листи до турецького султана, а й моделі автомобілів Форда. Повчально, що  метод мозкового штурму винайдений не психологами, а копірайтерами та інженерами! Досі це один з найпродуктивніших бізнес-інструментів.

Основні правила мозкового штурму нескладні:

1. «Генерування» ідей має відбуватися невимушено, слід висловлювати будь-які, хай і явно помилкові або виразно фантастичні ідеї. Обгрунтування не потрібне. Всі до одної ідеї записуються рекодером (згадайте рєпінського писаря) на дошці або в протоколі (можна  фіксувати їх за допомогою магнітофона). Запис урівнює всі ідеї і робить їх належними всій команді.