Спільне життя робило Гітлерюгенд дуже привабливою для молоді. Проводилися регулярні паломництва в Браунау-на-Інні, на батьківщині Гітлера. По неділях організовувалися вечори, на яких збиралися невеликі групки Гітлерюгенду, щоб виробити плани подальших дій, послухати пропагандистські радіопередачі. З іншого боку, юнак , що не був членом гітлерюгенд, як би відокремлювався від своїх товаришів, які такими були. У Гітлерюгенді найбільша увага приділялася таким темам, як расова теорія, політика народонаселення, німецька історія і політичне країнознавство. На першому плані стояли «Пануюча раса» і політика по відношенню до євреїв, з історії - біографія Гітлера, історія НСДАП, політичне країнознавство, причом , найбільша увага приділялася країнам фашизму. Але набагато важливішим, ніж розумове виховання, було виховання фізичне. В основу спортивного розвитку ставилися змагання. З 1935 року щорічно стали проводитися спортивні змагання рейху. Проводилися змагання з легкої атлетики, рукопашного бою та командному спорту. З 1937 року була введена стрільба з вогнепальної зброї. [3]

Теоретичні предмети повинні обмежитися «коротким викладом матеріалу» і бути пов'язаними з інтересами держави: наприклад, при вивченні історії потрібно відкинути непотрібні подробиці і зосередитися на розвитку патріотизму. Фізична підготовка і вироблення характеру повинні в кінцевому підсумку готувати людину до військової служби - останньої стадії утворення. [4, с 299]             

Широко пропагувалася нацистською періодикою «надкласова» єдність «Гітлерюгенду», де разом подорожували, займалися, розважалися діти з різних сімей - багатих і бідних, робітників і селян, підприємців та інтелігенції. Класові і станові кордону були відсутні - усіх об'єднували спільні справи і націонал-соціалістської ідеї. [2] .

Для згуртування рядів «Гітлерюгенду» необхідна була пісня-гімн «об'єднуюча і кличуща» - і вибір «імперського керівника молоді» НСДАП