в дусі ідеї «Земля і кров»: дівчата повинні були, незалежно від місця проживання і походження освоїти вміння, необхідні для селянського життя, для цього вводилися додаткові заняття домоводством [6, с. 185 - 186]. Фізичному вихованню приділялася велика увага. Збереглися кілометри кіноплівок, які закарбували танцюючих дівчат-гімнасток з Союзу німецьких дівчат, виконуючих номери з кеглями і кулями. Набагато рідше можна знайти кадри хроніки з маршируючими дівчатами, хоча ця сцена була більш звична для повсякденної діяльності СГД, ніж вправи з кеглями. Нічні марш-кидки, орієнтування на місцевості, кроси - ось перелік постійних заходів для дівчат тих часів. Сюди можна віднести і вправи з вироблення спритності, вправності і сміливості. Того, хто не справлявся з фізичними навантаженнями, називали «відмовниками». Нацистська держава нещадно обходилося з тими, хто не міг або не бажав виконувати «свій обов'язок». Утиски дівчат, які не хотіли або не могли проходити постійні випробування на сміливість і спритність, дискримінація «неарієк» аж до їх знищення були буденної ілюстрацією «нового часу» у Німеччині.

Сповідуючи принцип «оновлення нації через здорове молоде покоління», один з керівників Гитлерюгенду писав про виховання дівчаток: «В основі здоров'я наших дружин і матерів лежить вічне життя нашого народу. Одне із завдань виховної роботи Спілки німецьких дівчат полягає в тому, щоб довести до свідомості дівчат думки про відбір та селекції людської породи. Тип німецької жінки повністю відповідає типу німецького чоловіки, а їх єднання призводить відродженню нашого народу». Насправді дівчата повинні були, як з гіркотою констатує одна з колишніх членів СГМ, «в першу чергу виробляти гарматне м'ясо для фюрера».

Не меньш важливим пунктом расової теорії було підкреслення ідеальних рис типовою німецької дівчини. «Німецька дівчина повинна була бути білявою, блакитноокою і з купою здорових діточок», як було написано на пропагандистських плакатах.