бюджетного процесу. Причому незалежно від видів (внутрішній, зовнішній; попередній, поточний, подальший), він  спрямований на забезпечення режиму законності та дотримання фінансової дисципліни. Його не можна віднести до окремої стадії бюджетного процесу, оскільки він не чергується із жодною зі стадій, а проводиться одночасно з ними. Державний фінансовий контроль здійснюється спеціально уповноваженими органами влади, які наділені правами здійснення контролю за виконанням відповідних бюджетів (Рахункова палата України, Державна фінансова інспекція тощо).  Проте, незважаючи на закріплені за цими органами повноваження, система контролю у сфері бюджетної політики є недостатньо ефективною. Це перш за все пов’язано із тим, що їх повноваження щодо здійснення контрольної функції чітко не закріплені і часто дублюються законодавством. Теоретики вважають, що систему контролю необхідно вдосконалювати, а саме посилити на неї вплив громадянського суспільства, залучивши його до механізмів контролю за діяльністю урядових структур, а також зробивши їх підзвітними своїм громадянам [17]. Адже через відсутність публічних слухань та обговорень, круглих столів, недопущення  прийняття  участі у бюджетному процесі незалежних експертів та аналітиків в галузі економіки призвело до того, що він є кулуарним і відірваним від громадськості, що суперечить одному із принципів бюджетної системи, а саме прозорості бюджету.