1.4. Використання спортивних та рухливих ігор

Особливого значення в молодшому шкільному віці набувають спортивні та рухливі ігри, адже гра – це основний вид діяльності дітей молодшого шкільного віку. До участі у спортивних іграх дітей залучити легко і вони дозволяють у цікавій формі розвивати основні фізичні якості (силу, прудкість, витривалість, гнучкість, спритність) дитини.

Привабливість та популярність ігор на уроках фізичної культури – у їх доступності та видовищності, у доступності навіть слабкій дитині. Гра завжди, свідомо чи підсвідомо, ставить до гравців запитання – що робити, як виграти? У зв’язку з цим діяльність учня спрямовується на розв’язання ігрової ситуації, що призводить до активізації розумової діяльності дитини, до активізації рухової активності. Оскільки гра є веселою та захопливою для дітей, то через неї вчитель може вирішувати завдання уроку, легше засвоювати складні для дітей рухи.. Це робить їх чудовим засобом для залучення до постійних занять фізичною культурою всіх учнів. У той же час усі спортивні ігри розвивають, окрім фізичних якостей, ще й увагу, відчуття колективізму, швидкісне мислення. А тому навчання іграми є і буде завжди актуальним у школі. [5, с.3]

У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор [7, с. 5]:

• Індивідуальні і командні
• Із предметами та без предметів
• З ведучим і без ведучих
• За переважаючим розвитком фізичних якостей (акцент робиться на певних фізичних якостях)
• За інтенсивністю фізичного навантаження (малої, середньої та великої інтенсивності)
• За місцем проведення (на свіжому повітрі, в залі, у класі, на воді)
• За спрямованістю рухових дій (ігри з бігом, ігри з метанням тощо)