Отже, слід виділити такі групи правил поведінки соціальних суб’єктів залежно від співвідношення природної нормативності та соціального нормування:[1]

• природні норми, тобто уявлення людства, які існують у вигляді сформульованого знання про закони функціонування навколишнього світу, в тому числі суспільства та людини як природних феноменів;
• технічні норми, розроблені на основі знань природних норм, правил роботи з технічними та природними об’єктами;
• правила поведінки, які базуються на природних нормах чи складаються у зв’язку з їх дією. До цієї групи належить більшість соціальних норм (утому числі переважна більшість юридичних);
• правила поведінки, зміст яких визначається не стільки природною нормативністю, скільки цілями та завданнями, які постають перед суспільством (це деякі юридичні норми, норми-ритуали, більшість норм моралі тощо).

Зазначені групи норм утворюють систему нормативного регулювання поведінки соціальних суб’єктів. Останню можна визначити як сукупність норм (правил поведінки), які регламентують взаємодію людини (спільноти) з природою, технічними засобами, а також норм (правил поведінки), які регламентують поведінку людей у суспільстві, їх взаємовідносини в межах відповідної спільноти (етносу, громадського об’єднання, партії, трудового колективу підприємства тощо).

1. Нормативне регулювання: поняття та ознаки

[1] Бєлкін А.А. Звичаї і звичаю в державному праві // А.А. Бєлкін -  Правоведеніе.1998. № 1 С. 45-47