пектиновими речовинами; підвищувати вміст клітковини, вітамінів групи В та Е, мінеральних речовин, особливо калію, кальцію, заліза.

Експериментально доведено, що оптимальним дозуванням даної сировини є 5% до маси борошна. При більшій кількості каротиновмісних порошків погіршується формостійкість та смакові якості готових виробів.

У іншій роботі  було удосконалено технологію хлібобулочних виробів з використанням продуктів переробки круп’яних культур [34].

Для підвищення харчової цінності хлібобулочних виробів є застосування продуктів перероблення круп’яних культур, зокрема вівсяних і гречаних пластівців, які відрізняються підвищеним вмістом харчових волокон, амінокислот, ліпідів, мінеральних речовин, вітамінів. Застосування круп’яних пластівців у складі борошняних сумішей дозволить створити нові вироби на основі взаємного збагачення компонентів. Вживання зазначених виробів сприятиме підтриманню здоров’я населення та зменшенню імовірності захворювань, спричинених аліментарними чинниками.

Місечко Н. О. пропонує перспективний напрям використання фруктози і лактулози в технології хлібобулочних виробів.

Шляхом зниженням цукрового навантаження на організм і зменшення калорійності виробів є використання у їх виробництві цукрозамінників або підсолоджувачів, зниження глікемічності внесення до їх складу сировини, багатої на харчові волокна та білки, а також збагачення цих виробів ненасиченими жирними кислотами, макро- і мікроелементами, вітамінами, що сприятиме профілактиці та лікуванню захворювань немедикаментозними методами [24].

В Україні для зміни цукру в хлібобулочних виробах використовують сорбітол, але при цьому є потреба покращення якості виробів з ним. У світовій хлібопекарській промисловості є досвід використання, поряд з цукрозамінниками, моносахариди фруктози та дисахариду лактози, але механізм їх дії на біохімічні, колоїдні процеси, споживчу цінність виробів у літературних джерелах висвітлено недостатньо. Мало уваги приділено