Прояви азональності в географічному середовищі
2

 

ВСТУП

Актуальність теми. Дуже часто географічну інформацію сприймають як набір дуже багато розрізнених фактів. Такий феноменологічний підхід знижує якість географічного змісту. Якщо факти і явища інформують про фізико-географічні об’єкти осмислені у системі причинно – наслідкових зв’язків, впорядковані хорологічно, географічний контент переходить на вищий рівень. Для географів надзвичайно важливо мати інструментарій впорядкування, теоретизації та організації знань за допомогою загальних географічних закономірностей. Маються на увазі насамперед хорологічні закономірності. До них належать: дискретність, континуальність, полярна асиметрія, зональність, азональність, Найбільшим багатством впорядковуючого потенціалу із вказаних хорологічних закономірностей характеризується закономірність азональності. Ми обрали цю закономірність для того, щоб більш повніше розкрити її впорядковуючий та пояснюючий потенціал у даній курсовій роботі.

Проблему прояву азональності досить детально розглянув Калесник С.В. в своїй праці «Основы общего землеведения» [8]. В ній, він визначив причини азональності, визначив висотну поясність, як вид азональності. Визначив азональність як внутрішню властивість ландшафтної оболонки. В монографії «Общие географические закономерности Земли» [9]. Калесник С.В. більш широко розкриває питання висотної поясності, визначає прояви закономірності азональності, обгрунтовує енергетичні джерела азональних процесів. А.Г.Ісаченко розкриває сутність і таксономічні одиниці фізико – географічного районування у монографії «Ландшафтоведение и физико-географическое районирование» [7]. У контексті проблеми нашого дослідження найбільшу актальність має обгрунтування азональних природних комплексів регіонального рівня, включаючи таке розуміння географічних об’єктів - материків Сутність циркумконтинентальних та циркумокеанічних структур розкриває Геренчук К.І.у підручнику для вишів