такою романтичною дурепою, щоб сподіватися, ніби твій чоловік візьме на себе злочин, який з дурного розуму зробила його дружина і який не виявився тільки тому, що не було обвинувача; ти мені ніколи не брехала. І я ставився до тебе так само шанобливо, як і той Гельмер то своєї друдини, коли зробив її своєю повірницею, слухав її думки у грошових справах, дозволяв втручатися в службові справи і так далі. Отже наше подружнє життя віповідає усім уявленням – і старомодним, і новомодним» [18, с. 278].

Третій – це в кінці оповідання, яке завершилось фразою Вільхельма до своєї тещі: «Приходьте! І побачите, як ляльки танцюють і соловейки щебечуть, побачите повну хату радощів, бо вже ніхто не чекає на страховиська, які є тільки в казках. Побачите справжній ляльковий дім!» [18, с. 284]. Це символізує гармонію та щастя, яке буде в їх житті далі. Вони все зрозуміли, осмислили, тому тепер їх чекає тільки радість.

Отже, можна зробити висновок, що образ лялькового дому є різнобічним та багатогранним, на відміну від драми Ібсена. Еволюція образу простежується за 3 позиціями – це поява книги з драмою, примірка на себе ролей з неї та усвідомлення того, що вони зовсім не такі, що життя їх інше та й вони не герої з п’єси, а реальні люди

Також в оповіданні є теж образ гри. На початку вказується, що чоловік дуже часто любив пограти в карти. Дружина теж це любила, але з появою дітей не мала часу і часто підходила дивитись як грає чоловік. Це символізує те, що з плином часу в людині все одно живе бажання гратися, проте кожен обирає свої ігри.

В тому, що вони живуть у ляльковому домі, чоловік не бачить нічого поганого: «Його дім був гарненьким ляльковим домом, дружина – гарненькою лялечкою, а він сам – великою лялькою. Вони за іграшки йшли камянистою дорогою життя і були щасливі!» [18, с. 274].

Отож, можна прослідкувати, що символіка оповідання є набагато слабшою від драми, проте вона все одно важлива і допомагає краще розібратись у позиціях авторів. Якщо для Генріха Ібсена, ляльковий дім