процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише близько 1 % світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходить у потенціальну енергію органічних речовин; решта розсіюється у вигляді теплоти та відбивається. Коли тварини поїдають рослини, то інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходить у новозбудовану речовину тіла тварин. Травоїдних тварин поїдають хижаки (на цьому і завершується ланцюг виїдання). Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні водорості — планктонні тварини — риби — рибоїдні птахи і м'ясоїдні ссавці. Інший приклад: рослини — комахи — комахоїдні птахи — хижі птахи.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться. В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса — детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом розщеплення (детритним).

Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі паразитів і надпаразитів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому паразитують блохи, в кишках яких є бактерії, в бактеріях — віруси.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв'язки, оскільки майже завжди різні компоненти живляться різними об'єктами і самі є поживою для різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу.

Приклади ланцюгів живлення:

Попелиці – дрібні комахоїдні птахи – хижі птахи;

Зайці – лисиці – вовки.

Коров'ячий послід – личинки мух – комахоїдні птахи – хижаки.

Рослинний перегній – дощові черв'яки – кроти.

Трава – полівка – лисиця

Трава – коник – жаба – чапля – шуліка

Яблуня – щитівка – наїздець

Корова – ґедзь – бактерії

3.6 Розрахунок коефіцієнта екологічної стійкості ландшафту (КЕСЛ)

Екологічно необґрунтоване використання природних ресурсів, забруднення атмосферного повітря, води, грунту, втручання у ландшафт, накопичення відходів, застарілі інфраструктури та виробничі технології стали причинами, що викликають погіршання стану навколишнього середовища. Це в свою чергу впиливає на стан здоров’я та тривалість життя людини, генофонд культурних та диких відів рослин і тварин.

Внаслідок цього виникає нагальна необхідність зміни шляхів до використання ландшафтів. При цьому виникає потреба оцінки сучасного ландшафту. Вона необхідна, як основа для розробки екологічно оптимальних методів введення господарства для формування, використання та захисту ландшафту.

Ступінь екологічної стійкості ландшафтів оцінюються за кількісними і якісними показниками.