РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні основи визначення собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства

1.1 Теоретичні засади собівартості продукції (робіт, послуг) та особливості її формування на підприємстві. Структура собівартості продукції підприємства. Види собівартості

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентноспроможності продукції. Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства, збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції [27, с. 211].

За типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції [22, с.6 ].

Термін “собівартість” перейшов в українську мову з російської, де виник для позначення категорії “витрати на виробництво конкретного продукту”. Цей термін вперше зустрічається в роботах О.П. Рудановського, М.П. Тер-Давидова і М.Ф. Фон Дітмара. До цього вживали термін “своя вартість”, “загальна вартість”, “вартість собі” тощо. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку. Підприємство здійснює багато різноманітних витрат грошових, матеріальних, трудових ресурсів, пов’язані з різними видами його діяльності: операційною, фінансовою, та інвестиційною. Це необхідно для забезпечення стабільного функціонування підприємства, зміцнення його конкурентної позиції на ринку.